Історія колони почалася раніше, ніж вона з’явилася на Замковій площі. Пам’ятник був задумом самого Сигізмунда III, який хотів таким чином увічнити свою перемогу над бунтівниками Миколи Зебжідобского.Навколо цього шляхтича об’єдналися незадоволені політикою Сигізмунда. Вони вимагали вигнати з двору короля іноземців та єзуїтів, а замість них заснувати виборчу раду, яка забезпечувала б діалог між владою і народом. Але виявилося, що королеві легше придушити бунт, ніж змінити політику.
Та колона була вдвічі вищою за нинішню і не витримала приготувань до перевезення. Тріснувши посередині, вона до 1644 лежала в каменоломні, поки скульптор Клемент Моллі разом з архітекторами не зробив цей єдиний у своєму роді пам’ятник, помістивши короля на вершину колони. Сигізмунд, який за життя був ревним католиком, тримає в руках хрест.
Король прожив 66 років, 45 з яких носив корону. Піддані не любили його, навіть варшав’яни, хоча він і переніс сюди столицю. Сигізмунд був поганим політиком і втягнув країну в довгу і виснажливу війну зі Швецією. В результаті шведи взяли Варшаву, причому одна з найжорстокіших битв трапилася вже під колоною Сигізмунда. Втім, незважаючи на професійні вади, король багатьом подобався. Він був людиною освіченою, любив мистецтво, сам займався скульптурою і живописом. Розумівся в часовій справі, і з його рук виходили унікальні речі. Наприклад, разом з іншими майстрами зробив хронометр, який розігрував справжні вистави. Годинник мав форму костелу, всередині якого сидів сам папа римський. Щогодини грали труби, півгодини відзначав дзвін литавр, а кожні чверть години голоси труб кликали на війну. Король подарував годинник папському легату, і не виключено, що і до цього дня його можна побачити у Ватикані. Крім того, король любив музику, театр, літературу, цікавився спортом і навіть, пробував грати у футбол.
Колона його імені, як і сирена, стала символом Варшави і завжди захоплювала людей. У 1711 р. у Варшаву приїхав російський цар Петро. Побачивши колону, онімів від захоплення, після чого мріяв лише про одне-забрати це диво в Петербург. Тим більше що “олександрійського стовпа” там ще не було і колона цілком відповідала б архітектурі “Північної Пальміри”. Август II Саксонський, який тоді правил Польщею, не дорожив ні країною, ні її багатствами і охоче подарував колону Петру. Та ось невдача: по всій тодішній Варшаві не знайшлося нікого, хто впорався б з перевезенням такого маштабу. Цар поїхав з тим, з чим якою й приїхав.
Пам’ятник простояв до Варшавського повстання, розділивши долю міста, але в 1949 р. знову піднявся над площею. Історія колони, поставленої на честь короля “невеликих заслуг і слави”, триває…
