Гурзуф - невелике селище міського типу на Південному березі Криму. Винятоково сприятливі природні умови, краса ландшафтів, екзотична південна рослинність, тепле море, достаток сонця створили йому таку популярність, що її важко порівняти з величиною самого селища з населенням 12 тисяч чоловік.

Першим письмовим джерелом, в якому згадується Гурзуф, є трактат візантійського історика Прокопія Кесарійського «Про споруди», написаний у 553, -555 роках. Повідомляється що, за наказом імператора Юстиніана I були зведені «замок Алустон і замок в окрузі Горзувітській». Археологи під час розкопок 1965 -1967 років встановили, що фортеця, побудована візантійцями в Гурзуфі, проіснувала більше дев'яти століть — з середини VI (за деякими джерелами будівництво почалося в IV столітті) до кінця XV століття.

Ця фортеця на скелі Дженевез-кая відігравала істотну роль на Південному узбережжі Криму як могутній форпост спочатку візантійців, потім хазар ігенуезців.

Майже 300 років - з 1475 по 1774 роки Гурзуф, як і весь південний Крим, входив до складу володінь турецьких султанів. Після приєднання Криму до Російської імперії в 1783 році землі в районі Гурзуфа перейшли до імператорської скарбниці. На початку XIX століття вони були подаровані герцоговіАрману Емманюелю де Рішельє, одному із засновників Одеси, що був тоді генерал-губернатором Новоросійського краю. Герцог Рішельє в період з 1808 по1811 роки звів у Гурзуфі будинок. Це була кам'яна двоповерхова будівля, у той час — найбільш монументальна будівля в європейському стилі на Південному узбережжі Криму.

Цей будинок Рішельє з незначними переробками зберігся до наших днів. Він знаходиться на території парку відділення «Пушкіно» ПБО ГКВО "Перлина Криму" приблизно в 100 м від моря. Саме у цьому будинку в 1820 році три тижні прожив великий російський поет О. С. Пушкін.

Після смерті герцога Рішельє маєток у Гурзуфі перейшов до князя М. С. Воронцова, який багато зробив для розвитку Криму і особливо Південного узбережжя. Зокрема, за його ініціативою були прокладені нові дороги Сімферополь-Алушта-Ялта (1825—1837 рр.) і Ялта-Севастополь(1845—1848 рр.). Під час будівництва дороги Алушта-Ялта за вказівкою Воронцова від неї був прокладений також узвіз до Гурзуфа.

У 1840 році М.Воронцов продав свій маєток І.Фундуклею, який тоді був київським губернатором. На відміну від Рішельє і Воронцова, І. Фундуклей перебував у Гурзуфі щоліта (за винятком періоду Кримської війни 1853—1856 років). Велику увагу І.Фундуклей приділяв розвитку виноградарства в Гурзуфі. Їм були завезені з Іспанії і Португалії кращі сорти винограду і закладені великі плантації виноградників. У 1847 році в Гурзуфі був побудований великий винний підвал. У 1861 році був капітально відремонтований будинок, побудований Рішельє. І.Фундуклей багато зробив для облаштування парка в гурзуфському маєтку, де було посаджено багато екземплярів рідкісних рослин. У середині XIX століття це був один з найкращих парків на Південному узбережжі Криму.

Після смерті І.Фундуклея в кінці року маєток перейшов до двох його племінниць — Врангель і Краснокутської, а в травні 1881 року його придбав залізничний магнат П.Губонін. До ділянки, купленої у Фундуклея, Губонін незабаром додав землю князя О.Барятинського в гирлі річки Авунда.

Саме П. Губонін поклав початок розвитку Гурзуфа як курорту. Губонін завзято узявся за справу, у парку було побудовано сім готелів, ресторан, упорядкована набережна. Русло річки Авунда, що протікає парком, було обкладене камінням. Через річку прокладені пішохідні містки. У парку було встановлено п'ять фонтанів, з яких до наших днів збереглося два, — фонтани «Богиня Ніч» і «Рахіль». Зараз у будівлі ресторану розміщується їдальня санаторію "Гурзуфський".

Окрім облаштування маєтку і курорту, Губоніним багато було зроблено і для самого Гурзуфа — побудовані електростанція, аптека, поштово-телеграфна станція, лікарня. Аптека, відкрита у вересні 1888 року, функціонує до сьогодні.

У різні часи тут придбали собі дачі, зокрема художник К.Коровін, російський письменник А.Чехов.

У 1925 р. біля підніжжя гори Аю-Даг з'явилися перші брезентові намети піонерського табору «Артек». Вирішальним чинником при виборі місця табору були надзвичайно здоровий клімат, багата природа і живописна місцевість.

Клімат

Клімат субсередземноморський, субтропічного типу, посушливий, жаркий, з помірно теплою зимою. Звичайна температура повітря січня+3 °C, липня +24,6 °C. Опадів — 514 мм. в рік, кількість годин сонячного світла — 2250 в рік, середньорічна вологість повітря — 68 %. Купальний сезон триває з середини травня до середини жовтня.