У південно-західній частині Мукачева стоїть овіяний легендами і бойовою славою Мукачівський замок, один із найцінніших Історичних і воєнно-архітектурних пам'яток Закарпаття ХІУ-ХУІІ століть. 

Замок розташований на горі вулка-нічного походження висотою 68 м і займає пло-щу 13 930 кв.м. Точної дати заснування замку немає, але в документах, які датуються XI сто-літтям, він уже згадується.

З 1396 по 1414 роки замком володів Поділь-ський князь Федір Корятович. Він значно розбудовує і укріплює замок, перетворює його у свою резиденцію. В цей же час у скелястій горі був вирубаний 85 метровий колодязь. Протягом ХУ-ХУІ століть замок знаходився в руках багатьох володарів, які проводять його розбудову і укріплення. В цей час в оборонній системі замку було 14 веж, а у верхній частині знаходився великий палац.

В 1633 р. Мукачівській замок придбав Трансільванський князь Дєрдь І Ракоці з правом успадкування. Князі династії Ракоці перетворили замок в столицю свого князівства і володіли ним до 1711 року.

Після смерті Дєрдя І Ракоці в 1648 р. його дружина Жужанна Лорантфі продовжує реконструкцію замку і споруджує ще дві тераси -Середню і Нижню, а також зовнішнє оборонне кільце. В 1649 р. в замку побували посланці гетьмана Богдана Хмельницького, які вели переговори з Дєрдем її Ракоці про спільні дії проти Польщі.

З 1685 по 1688р. замок переживає одну з найбільших облог, яку здійснили війська Австрійського імператора. Керувала обороною замку вдова князя Ференца І Ракоці їлона Зріні. Після захоплення замку австрійці його реконструювали, що зробило його найсильнішою фортецею на сході Австрійської імперії. ;

З 1703 по 1711 р. наш замок стає оплотом національно-визвольної війни угорського та всіх інших народів, що населяли наш край, проти австрійського гніту. Очолив війну син їлони Зріні Ференц II Ракоці.

Після поразки визвольної війни замок поступово втрачає своє стратегічне значення. В 1782р. тут відкривається політична в'язниця Австрійської монархії, в якій на протязі більше ніж 100 років перебувало понад 20 тисяч в'язнів. В липні 1847 р. замок-в'язницю відвідав видатний угорський поет Шандор Петефі.В 1896 р. в'язниця в замку була ліквідована. Замок поступово приходив в занепад та руйнувався.

В період ЧехословацькоІЇ республіки 1919-1938 pp. в замку були розташовані військові частини. Під час Другої світової війни замок займають угорські війська. Після визволення в 1944 р. та возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною в замку знаходилось профтехучилище. Нині в Мукачівському замку розміщений історичний музей.

Легенда розповідає про появу колодязя. Коли в ньому виникла потреба, то князь наказав копати колодязь. Як довго не рили колодязь, все ніяк не могли дістатися до води. Щодня чуючи одну й ту ж саму фразу: «Пресвітлий княже, води немає». Корятович все більше не вірив, що його можна буде викопати. Аж якось одного дня до князя прийшов до князя чорт і запропонував угоду: мішок золота в обмін за заповнення колодязя водою. Але виявилося, що грошей у казні немає, тож князь не може заплатити нечистому. Князь пропонував душу, але той відмовився, вимагаючи грошей. Один з вірних лицарів Корятовича, підслухавши розмову князя з чортом, запропонував йому обдурити того: «Федоре, мішок золота не обов’язково має бути великий: маленький – теж мішок». Вкинувши у мішок дві останні золоті монети, його віддали чорту, а той, страшенно обурившись, заявив: «Все рівно води не питимете», і з цими словами стрибнув у колодязя. З того часу з глибин колодязя кожного вечора чути, як на дні виє чорт від того, що його обдурили…

А за ще однією легендою одного разу у колодязь пустили качку, котра потім з’явилась на річці Латориці. Тож князь Корятович настільки ретельно все продумав, що навіть колодязь мав вихід до ріки. Й під час важких і довгих днів облоги захисники замку підтримували зв’язок із зовнішнім світом саме завдяки колодязю.