Мандрівку Воцлавом розпочинаємо перед одним із символів міста – пам’ятником Івана XXIII, який було встановлено в 1968р. Папа Іван XXIII був тим, хто визнав порядок, що встановився після II світової війни – польську церковну адміністрацію на західних і південних землях.

Шлях мандрівки веде нас повз давню каплицю св.Мартіна, початок якої сягає XII ст. Каплиця стоїть по сусідству з замком вроцлавських князів і її часто перебудовували. 

По дорозі нашого шляху з’являється унікальний двоповерховий костел св.Бартоломея і св.Хреста (św. Bartłomieja i św. Krzyża), в XIXст. його називали польським костелом. Перед костелом стоїть різьблена скульптура св.Івана (автор – І.І.Урбанський, 1732р.)

Вулиця Кафедральна (Ulica Katedralna) веде нас до катедри св.Івана Хрестителя. По дорозі минаємо ренесансову кам’яницю, а під номером 11 – колишній Палац Суфраганів (Pałac Sufraganów) та Палац Біскупів Вроцлавських (сьогодні – приміщення факультету Вищої Духовної Семінарії).

Варто відвідати відтворений «біскупський сад» (ogrody biskupie), що знаходиться над Одрою. 

Через красивий вхід, який включає в себе романські та ренесансові архітектурні деталі входимо до катедри. Початки цієї будівлі сягають X століття. Сьогоднішня захоплююча форма катедри походить з  XIVст. Весна 1945р. була руйнівною для катедри, проте зусиллями архітекторів та господарів повернуто їй попередню величність. Сьогодні в катедрі можемо оглянути прекрасну проповідницю і різьблені рельєфи, вівтар школи Віта Сквоша, чудовий образ Матері Божої, незвичайні вітражі, спроектовані Христиною і Станіславом Пекальськими. Зі східної сторони до катедри прилягають каплиці св.Єлизавети та Божого Тіла, а також готична каплиця Марії з саркофагом Пшеслава і Погожелі (Przecława z Pogorzeli). З вежі катедри можемо милуватися прекрасною панорамою Вроцлава.

Після виходу з катедри можна відвідати найстарший вроцлавський костел св.Ідзєго (św. Idziego) та багату колекцію Архієпархіального музею, де знаходиться найстарше вроцлавське надбання з єгипетською мумією, етруськими амфорами і колекцією сльонського мистецтва.

Тепер можемо відпочити серед квітів Ботанічного саду Вроцлавського університету – прекрасного природного заповідника що виник в 1811р. Тут любителі природи можуть відвідати Природничий Музей з оригінальним скелетом кита.

Далі йдемо в сторону Пяска (острова Пяскового, Wyspy Piaskowej), повз костел св.Петра і Павла і виходимо на Тумський міст. Перед нами – потужна будівля готичного костелу Пресвятої Діви Марії.

Дорога веде тепер берегом Одри: бульваром П.Влостовіци (P. Włostowica) і бульваром С.Кульчинського (S. Kulczyńskiego). Знайомимось з островами на Одрі, на яких 1000 років тому виникав Вроцлав. Проходячи маленькими містками і кладками, проходимо Острів Сльодовий (Wyspа Słodowа) і потрапляємо на Острів Млинський (Wyspа Młyńskа), на якому знаходиться найстарший млин «Марія» (понад 600 років). Через Млинські мости повертаємося на Пясковий Острів і відвідуємо костел Пресвятої Діви Марії в якому знаходиться образ Матері Божою Переможниці (Matki Bożej Zwycięskiej). Цей образ пройшов довгий шлях з Марянполя  на Волині до Вроцлава. В прилеглій до костелу каплиці знаходиться парафія неповносправних а також єдина в міст шопка, що діє цілорічно. 

Тепер наш шлях веде на південь коло університецької бібліотеки «На Пяску» („Na Piasku” ) і церкви св.Кирила, Мефодія і Анни. Пройшовши міст Пясковий, ідемо на захід бульваром Дуніковського (Bulwarem X. Dunikowskiego), коло якого стоїть пам’ятник жертвам замордованих на сході Польщі. Проходячи коло будинків Академії Мистецтв (Akademii Sztuk Pięknych), виходимо на оглядову площадку колишнього оборонного бастіону, який сьогодні називається Польським Узгір’ям (Wzgórzem Polskim). Звідси видно красиву панораму Тумського і Пяскового островів: у підніжжя узгір’я – затока Гондоли (Zatoka Gondoli), залишки давнього міського рову, а зовсім поряд – Народний Музей і Ротонда Панорами Рацлавської (Rotunda Panoramy Racławickiej), яка була перенесена до Вроцлава зі Львова 1946 році, а в 1985 році – відкрита для відвідувачів. Коло ротонди – пам’ятник конституції третього травня і пам’ятник жертвам Катинського злочину (Zbrodni Katyńskiej). Прогулянка парком імені І. Словацького (І. Słowackiego) веде нас до пам’ятника Словацького та двох унікальних в масштабах країни об’єктів – музею архітектури та музею почти та телекомунікації.

Прямуємо на захід: перед  нами масивна брила костелу св. Войцеха (św. Wojciecha) з бароковою каплицею блаженного Чеслава – домініканця, засновника сльонської провінції ордену домініканців, охоронця Вроцлава перед монгольською навалою в 1241 році, покровителя міста.

Траса нашої мандрівки веде тепер вулицею Пясковою коло площі Новий Тарг (plac Nowy Targ), одного з найстарших ринків Вроцлава, до вулиці Й.Е.Пуркинєго (ul. J.E. Purkyniego) і далі вул. В.Краінського (ul. W. Kraińskiego). Повз фрагменти збережених оборонних мурів і єдиної оборонної вежі доходимо до Халі Таргової (Hali Targowej) – будівля з 1907 року має цікаву конструкцію основану на параболічних дугах. Вулицею Святого Духа (Świętego Ducha) виходимо на «Князівський мис» (Cypel Książęcy) – мала, розташована на лівому березі Одри територія, яка була власністю вроцлавських князів, які в ХІІ столітті заснували тут чисельні монастирі і новий королівський замок.

Тут, коло сьогоднішньої площі Нанкера (plac.Nankiera)  можна відвідати збудований ще перед монгольською навалою костел святого Якуба (сьогодні святого Вільцента). Тут мала бути поховальниця династії вроцлавських Пястів. Але похований тут тільки князь Генрік ІІ Побожний (Henryk II Pobożny) після його поразки під Легнідзою. Сьогодні тут розсташована катедра Греко-католицької церкви. Відразу поряд знаходиться колишній монастир Кларисок (сьогодні Уршуланек), заснований князівною Анною, яка є вдовою після Генріка ІІ Побожного. В монастирі знаходиться гробниця вроцлавських Пястів і чудова плита саркофагу останнього Пястового володаря вроцлавського князівства Генріка VI. 

Вузеньким закаулком імені Осолінських (im. Ossolińskich), що веде між будівями монастиря сестер Уршуланок (ss. Urszulanek) і громадскьої бібліотеки імені Осолінських доходимо до вулиці Гродської (ul. Grodzkiej). Надбання Усілінських були перевезені до Вроцлава зі Львова в 1946 році і були передані монастиреві ордену Хрестоносців Червоної Зірки. Від 1811р. в монастирі була гімназія св. Матвія. Сьогодні зібрання бібліотеки Осолінських належать до найбільших в країні, де поряд із багатою колекцією стародруків, рукописів і польсткої літератури знаходяться також графіки, мініатюри, екслібри, карти та нумізмати. 

Через маленький сквер коло фармацевтичного корпусу Медичної академії проходимо в напрямку колишньої Єзуїтської Колегії, в якій тепер головний корпус Вроцлавського університету. По дорозі минаємо бароковий костел Найсвятішого Імені Ісуса (Najświętszego Imienia Jezus) з чудовими фресками Ф.А.Шуфлера та Пієта, що є копією Пієти Миколанджела в Ватикані. Коло костелу – будинок-брама колегіуму та вхід до адміністративних приміщень університету і колишньої аптеки з красивими фресками, де сьогодні розміщений затишний університетьський клуб. Минаємо Цезарські ворота і проходимо коло пам’ятника „Szermierza”, який було встановлено в 1904р за проектом Г.Лебрера, і головним входом, багато оздобленим балконним порталом, заходимо до головного корпусу Вроцлавського Університету. Широка сходова клітка оздоблена чудовими фресками Ф.А.Щефлера. На першому поверсі знаходиться найбільш презентабельний зал університету «Aula Leopoldyńska» в бороковому стилі. Захоплююче-багаті скульптури, ліпнини та ілюзіоністичне малярство, які є працями F.J. Mangoldta (скульптури), J.Ch. Handkego (фрески), I.A. Provisore’a (ліпнини). Далі можем рушати на Математичну вежу, звідки розгортається прекрасна панорама Вроцлава.

Перед тим як остаточно вийти з приміщень університету слід пройти тик званим ректорським коридором, де пам’ятні таблиці повідомляють нам імена вроцлавських нобелівських лауреатів, професорів Львівського університету, замордовних в 1941р., колишніх ректорів та керівників кафедри словянських мов Войцеха Цибульського та Владислава Негрінга. 

На партері  варто заглянути до Марянумського ораторію (Oratorium Marianum) – колишньої каплиці, що в XIX ст. була музичним залом, в якій давав концерти Франц Ліст, Генрик Вінявський і багато інших.

Не можна оминути зали ім. Romana Longshamps de Berier з протилежної сторони вестибулю, де маємо можливість оглянути експозицію 300-літньої історії (1702–2002) Єзуітського Колегіуму і Університету.

Після виходу з будівлі університету через сквер, на якому встановлено скульптури, що представляють чотири пори року, ідемо вул.Вєнзенною (ul. Więzienną) коло XIV-столітньої міської в’язниці з цікавим чотирикутним подвір’ям (сьогодні – інститут Етнології) і доходимо до вул.Котлярської (ul. Kotlarskiej.)

Після перетину вул.Одрянської (ul. Odrzańskiej) виходимо на вул.Малярську (ul. Malarską), повертаємо ліворуч в вул.Кєлбаснічу (ul. Kiełbaśniczą) і ще раз ліворуч до вул.Яткі (ul. Jatki). Представлені тут мясні лавки (ятки), які виникли в цьму місці ще в XIVст. При вході бачимо пам’ятник забійним твринам, що був встановланий з ініціативи міської ради в  90-х роках XXст. Зображені тут: коза, порося, качка а також когут, який стоїть трохи вище і доглядає все господарство. Сьогодні в ятках розташовані маленькі галереї вроцлавських митців та мистецькі крамнички. Далі йдемо вул.Одрянською в південному напрямку. Праворуч – велика базиліка св.Єлизавети (św. Elżbiety). Це один з парафіяльних костелів середньовічного Вроцлава. Він був відбудований після пожеж 60-х років XXст і вміщує в собі красивий готичний стиль з надгробками і епітафіями вроцлавського духовенства. На вежу костелу, висотою 91 метрів, ведуть 365 сходин. З оглядового майданчика вежі можемо споглядати ще одну панораму міста. Перед костелом знаходиться пам’ятник D. Bonhoeffera – євангелістського теолога і антифашиста, страченого в концентраційному таборі в 1945р. Колишній цвинтар коло костелу завершував композицію готичних кам’яниць від вулиць Одрянської і св.Миколая, що належали до Алтаристів (світського братства, яке опікувалось вівтарями в костелі св.Єлизавети). До сьогодення збереглися лише дві кам’яниці: менша «Ясь» (Jaś) і більша «Малгося» (Małgosia), в якій тепер осередок Шанувальників Вроцлава. Обидві кам’яниці поєднує арка з латинським надписом Mors Ianua Vitae (Смерть – ворота життя). 

Вулицею св.Миколая йдемо в західному напрямку і доходимо до широкої двосторонньої так званого малого кільця – вул.Нови Свят (ul. Nowy Świat). Перейшовши перехрестя повертаємо праворуч і повз нові будинки доходимо до арсеналу. Початки цієї ренесансової будівлі сягають 1459р. Це є найстарша будівля такого типу в цій частині Європи. Сьогодні розташовані тут два відділи міського музею: Військовий музей та музей Археології. Тут вартує затриматись і оглянути красиве подвір’я та композиції музеїв.

Далі вул.. св.Миколая прямуємо на захід. Праворуч – собор Різдва Пресвятої Богородиці (колишній костел св.Варвари, сьогодні – собор православної церкви вроцлавсько-щетинської єпархії)

З вул. св.Антонія (św. Antoniego) через браму (з правої сторони) заходимо у подвір’я, де в 1827–1828 збудовано тут синагогу „Pod Białym Bocianem” (пер. – Під Білим Бузьком).

Через площу Героїв Гетто (pl. Bohaterów Getta) переходимо на вул. Крупнішу (ul.Krupniczą). Ліворуч – неготичний будинок університецької бібліотеки. Тепер ідемо вул.Казімєжа Вєлкєго (ul. Kazimierza Wielkiego) в східному напрямку. Праворуч минаємо костел Провидіння Господнього (kościół Opatrzności Bożej) – сьогодні в ньому осередок вроцлавського біскупства євангельсько-аугзбурської церкви.

Далі минаємо колишній Королівський Палац, так званий Фридерисянський (Fryderycjański), в якому сьогодні розташовані виставкові зали міського музею. Повертаємо праворуч щоб вузенькою вуличкою св.Дороти (św. Doroty) дійти до костелу св.Станіслава, Вацлава і Дороти (kościoł p.w. św.św. Stanisława, Wacława i Doroty). Ця прекрасна готична святиня захоплює своєю величчю та бароковим наповненням початку XVIIIст.

Мандруємо тепер вул.Свідніцкою (ul. Świdnicką), минаючи корпус «Монополії» („Monopolu”), що виник в 1891–1892 і є найстаршим товарним домом Вроцлава. Перед нами – будівля Опери Дольносльонської (Opery Dolnośląskiej), початок якої сягає 1-ої половини XIX ст. Будівля збудована за проектом K.F. Langhansa і була багаторазово перебудована. 8 вересня 1945р. поставлену тут першу після війни оперу – «Гальку» Станіслава Монюшкі. 

Минаючи Оперу, знову доходимо до Променади Староміської (Promenady Staromiejskiej). В глибині поміж зелені стоїть, встановлений в вересні 1989р., пам’ятник Жертвам Сталінізму. На протилежній стороні вулиці видніється готичний шпиль костелу Вожого Тіла (Bożego Ciała) – єдина будівля, що залишилася від монастиря отців Йоанітів (oo. Joanitów), які провадили тут лікарню. Коло костелу знаходиться класичний малий вартовий будинок з початку XVIIIст.

Вулиця Сьвідніцькою (Świdnicką) доходимо до перехрестя з вул.Подвалє (ul. Podwale). Перед нами – Торговий Дім „Renoma”, що виник в кінці 20-х років ХХст. І мав величезні як на той час торгівельні площі; та Торговий Дім „Podwale”, що виник і 1897р.

Переходимо через перехрестя і, направляючись на схд, минаємо „pogodynkę” (показує погоду), а далі парком ім.М.Коперніка доходимо до повсталого ще в кінці ХІХст. Будівлі Театру Ляльок.

Повертаємо ліворуч і через площу Театральну (Plac Teatralny) вертаємося до вул. Свідніцької. Підземним переходом під вул.Казимира Великого йдемо в напрямку пл.Ронок. Відразу за сходами праворуч стоїть пам’ятник „Krasnala” (Гнома), встановлений тут на зхадку про рух помаранчевої альтернативи. Стежкою вул.Свідніцької доходимо до Ринкової площі.

На перший план виринає прекрасний фасад східної сторони Ратуші з неповторним шпилем та ренесансовими елементами південної сторони. Перед Ратушою стоїть символ середньовічного закону – реконструкція кам’яного ганебного стовпа з 1492р. Ця сторона Ринку називається Зеленим Очеретом (Zielona Trzcina), тут також оголошувалися вироки судів, які часто тут же і виконувалися.

Коло товарного Дому „Feniks” повертаємо на вул.Кужи Тарг (ul. Kurzy Targ) і доходимо до вул.Шевської (ul. Szewskiej). Перед нами – красивий і дуже знищений воєнними діями костел св.Марії Магдалени, в якому сьогодні катедра Польсько-католицької церкви. Варто зайти до середини і побачити залишки колишнього оздобленні і обійти навколо мурів, оглядаючи цікаві епітафії і скульптури. Зі сторони готелю «Марія Магдалина» можемо побачити романський портал з 1526р.  

Далі вул..Лацярською (ul. Łaciarską) доходимо до вул. св.Віта Ствола (ul. Wita Stwosza). Повертаючи ліворуч і пройшовши близько 200 метрів, доходимо до Ринкової площі. Цього разу ліворуч вітає нас кам’яниця „Pod Złotym Psem” (Під Золотим Псом), де знаходиться консульство Чеської республіки.

Повертаємось тепер до ганебного стовпа і заходимо в південну частину Ринку. Тут оглядаємо красивий з багатою різьбою фасад Ратуші. Варто заглянути до однієї із найстарших пивниць Європи – «Пивниці Свідніцької» („Piwnicy Świdnickiej”), а по тому зупинитись на дефкий час коло пам’тника Олександра Фредри (Aleksandra Fredry). Цей пам’тник прибув до Вроцлава в 1956р. зі Львова і заняв місце перед Ратушою. Вартує відвідати середину Ратуші оскільки представлена тут експозиція міського музею, також тут періодично відбуваються виставки творів європейського мистецтва. Ця частина Ринку – це сторона «Золотих Бокалів» („Złotych Pucharów”), назва ця походить від численних вишуканих винярень та ресторанів. В минулому відбувалась тут торгівля рибою. Перед входом до Ратуші – мозаїка з бруківки, що зображує герб Вроцлава.

Наша дорога веле нас до Воріт Семи Кіл (Bramy Siedmiu Kół), пройшовши через які виходимо на вул.Псє Буди (ul. Psie Budy). Повністю реконструйована вузька вуличка прекрасно відтворює клімат середньовічного міста. 

Доходимо до вул.Руської (ul. Ruskа). Колись були тут чисельні господи, де зупинялись купці зі сходу, пізніше – відомі товарні доми і виробничі підприємства одягової галузі. Сьогодні – це вулиця банків і елітних магазинів. Наш шлях веде далі і знову виходимо на площу Сольного (plac Solnego). В цій частині площі ваблять нас ресторани і паби. Пройшовши вул.Жежнічою (ul. Rzeźniczą) близько 200 метрів, виходимо на вулицю св.Миколая, повертаємо праворуч і знову виходимо на площу Ринок. 

Тут завершуємо нашу мандрівку стародавнім Вроцлавом.

Автор: Bronisław Zathey