Справжня перлина, чудесний скарб Одеси - його Оперний театр. Споруджений за проектом віденських архітекторів Ф. Фельнера й Г. Гельмера (Ferdіnand Fellner, Herman Helmer), одеський театр - тринадцятий у їхній великій колекції театрів Європи.  Подолання "нещасливої" містики числа 13 - ще одна чудесна історія  Одеського Оперного.

Будувався він трохи більше 3 років з місцевого матеріалу - одеського вапняку (черепашнику) на місці повністю згорілого міського театру.  Австрійські архітектори під час будівництва в Одесу не приїжджали, так що театр зводили кращі архітектори Одеси - Ф.В. Гонсіровський за участю А. Бернардацці і Ю. Дмитренка. Вони дуже багато чого додали до основного проекту іменитих віденців, причому досить вдало. "Одеський театр кращий у світі!" - вигукнув Ф. Фельнер, що  приїхав на відкриття театру 1 жовтня 1887 року. Так що популярна фраза гідів "Одеський оперний театр - другий за красою після Віденського" - не зовсім коректна...

На урочистій церемонії відкриття театру більше 120 років тому були заховані "секретні матеріали".  Біля підніжжя дзеркала на центральних білих сходах був замурований металевий ящик із символічним позолоченим ключем (чим не казковий  "Золотий ключик" від театру папи Карло?), а також офіційним актом про введення будівлі в експлуатацію, газетами того дня, афішами і програмою спектаклю. Новий відлік почався!

"Театр повен, ложі сяють" - такі рядки великого російського поета О.С. Пушкіна. Ще б пак: адже для театру не поскупилися на електричне освітлення - перший досвід в історії Одеси! І взагалі, Одеська опера - визнана "прима" серед визначних пам'яток міста ще із часів побудови театру. Його архітектурний стиль - "віденське бароко". Одесити любовно називають свій театр "віденським тортом" через округлу форму й велику кількість декору. Центральний вхід - як Тріумфальна Арка в Парижа, з боків - скульптурні групи, символи Комедії й Трагедії. Трохи вище - Орфей і Терпсихора, "відповідають" за оперу й балет. Нагорі, на четвірці приборканих пантер, у колісниці мчиться Мельпомена - муза, покровителька мистецтва.  По всьому фронтону будівлі танцюють амури - "путти", а в нішах над лоджіями серйозно-величні генії російської літератури й мистецтва. О.С. Пушкін, М.І. Глінка, М.В. Гоголь й О.С. Грибоєдов  персоніфікують поезію, музику, драму, і комедію. Скульптури, завитки, візерунки - на будівлі дуже багато прикрас, однак нічого зайвого!

Всередині цей "торт" у стилі "рококо" так само "смачний", як і зовні.  Куполи, колони, арки, скульптури, свічники,  оксамитова темно-червона оббивка крісел, багато ліпнини, позолоти, дзеркал - краса, та й годі! На стелях розписи художника Лефлера зображують сцени із трагедій Шекспіра, а притягує погляди дивовижна кришталева люстра, вага якої близько 2,5 тонн.

В Одеській опері є і свої привиди, і  свої секрети. У залі, розрахованому на 1636 місць, унікальна акустика: навіть шепіт відмінно чутний у будь-якій його частині. А ще є "секретний" орган - коли інструмент не грає,  органні  труби над ложами другого ярусу закриті жалюзі.

І, на жаль, не секрет, що "тринадцятий театр" багато разів був у небезпеці. Під час Великої Вітчизняної війни фашисти в 1944 р. планували підірвати будівлю театру, але, на щастя, це не відбулося.  Під час пожежі 1925 року вогонь знищив сцену й унікальну завісу, пошкодив зал для глядачів. А згодом з вини іншої стихії - води,  постраждав фундамент театру, і будівля стрімко руйнувалася.  Театр намагалися убезпечити від ґрунтових вод  і зсувів в  1955 - 1956 рр.: тоді під будівлю закачали 6 млн. літрів рідкого скла. В наступні 2 роки будівля також була повністю відреставрована ззовні і всередині. Головна газетна сенсація Оперного тих років - "на внутрішню обробку залу реставратори витратили 9 кг чистого сусального золота"!  Тим часом будівля продовжувала руйнуватися. Нарешті, з 1996 по 2007 роки театр капітально реставрували, цього разу  - на століття.  Фундамент зміцнили 1800 паль, які під землею впираються у тверду кам'яну породу.  Відмітимо, деякі палі - "іменні": кошти на порятунок театру не лише виділялися державою, але й жертвувалися приватними особами.  Досягнення масштабної реконструкції - сучасні системи кондиціонування, пожежної сигналізації й енергозабезпечення, внутрішнього мобільного зв'язку, охорони, відеоспостереження. Зрозуміло, була зроблена повна реставрація фасаду і внутрішніх приміщень (без золота знову не обійшлося!),  встановлена нова завіса. Нарешті, 22 вересня 2007 року знову відкрили Одеський оперний театр - не менш урочисто, ніж  першого разу 120 років тому.

Театр, де колись диригував великий російський композитор П.І. Чайковський, і виступали Сергій Рахманінов, Пабло Сарасате, Федір Шаляпін, Ганна Павлова й Айседора Дункан,  і сьогодні може похвалитися чудовими артистами й музикантами. А також - спектаклями "Жизель", "Спляча красуня", "Лускунчик", "Травіата", "Дон Кіхот", "Коник-Горбунок",  "Кармен-сюїта".

Одеському оперному театру, що носить звання "Академічного" з 1926 р., у 2007 р. указом Президента України привласнений статус "Національного". А неофіційно одесити, як і раніше, називають  свій театр "тортом" і кличуть своїх гостей на чудесний "десерт" - оперу або балет.

Одеський оперний театр розташований за адресою: провулок Чайковського, 1.    

Офіційний сайт: www.opera-ballet.tm.odessa.ua

Джерело: www.odessatourism.in.ua