Верхній замок або Замок Любарта - головна пам’ятка столиці Волині, Луцька. Це єдина з українських фортець, яку бачив чи не кожен житель країни. Хоча б тому, що тримав у руці купюру в 200 гривень. 28-метрова В’їзна башта Луцького замку місце на звороті банкноти заслужила. Ще б пак: ідею об’єднаної Європи вперше було озвучено саме в його стінах. І сталося це в 1429 році

Перша згадка про Луцьк з’явилася близько 1000 року, коли князь Володимир Великий приєднав Волинь до Київської Русі. Першим ділом князь велів збудувати тут фортецю, котра згодом не раз зупиняла нападників. Так, у 1150 р. Лучеськ (таку назву він мав у давнину) витримав шеститижневу облогу полків засновника Москви Юрія Долгорукого. Від граду каміння, яким лучани зустріли непрошених гостей, ледь не загинув син Долгорукого, князь Андрій Боголюбський.

Втім, у замку вміли не лише воювати, а й культурно відпочивати. У шахи грали точно: археологи знайшли різьблені кістяні фігури. Та в XIII ст. форпост, як і інші твердині Західної України, довелося “ліквідувати”. Це була вимога татар стосовно всіх територій, які платили їм данину: таким чином вони прагнули уникнути заколотів з боку місцевого населення.

Замок відродився в часи правління князя Любарта (у 1340-х). Люстрація, тобто опис твердині від 1545 р. стверджує, що в ті часи в Луцьку був не один, а два замки. Другим був Окольний замок, де жили міщани. Нині від нього збереглася лише башта Чарторийських і фрагменти стін.

Пам’ять людська зафіксувала, як насипав князь Любарт греблю до граду, загативши ріку Стир, як влаштував у В’їзній башті підйомний міст, як поступово замінював дерев’яні укріплення на муровані, домішуючи в розчин курячі яйця. А така кладка, як відомо, - на віки. В цій споруді добре помітно, як готика плавно переходить у Ренесанс: будівництво замку завершилося аж у 1542 р.

А в 1392 р. в міста з’являється новий хазяїн - князь литовський Вітовт Великий. У січні 1429-го він запрошує до Луцька європейських монархів аж з 15 держав. В гості до князя приїхали німецький монарх (він же імператор Священної Римської імперії) Сигізмунд, датський король Ерік IV, польський монарх Владислав II Ягайло, великі магістри Тевтонського та Лівонського орденів, легат Папи римського Мартіна V, великий князь московський Василій ІІ у супроводі митрополита Фотія і князів Тверського та Рязанського, посол візантійського імператора Іоанна VIII Палеолога, інші можновладці. Про сім’ї монархів та кількість челяді не варто й згадувати - всього прибуло понад 15 000 гостей. Сам же Луцьк тоді ледве налічував 5 000 мешканців. На “самміті” розглядалися важливі проблеми: спільна коаліція проти могутньої Османської імперії (ось звідки в Євросоюзу ноги ростуть!), рівні права для католицької та православної церков та, між іншим, коронація Вітовта. Папський нунцій уже віз до столиці Волині обсипану діамантами корону. Та чи вона зникла десь у дорозі, чи, як стверджує луцька легенда, її розрубали на шматки й розвезли по всій Європі, та стати королем Вітовту не судилося. Кузен Ягайло рішуче відмовився вважати Вітовта самодержцем, хоча володіння князя простягалися від Балтики до Чорного моря. Місцеві кажуть, що родич просто позаздрив красі діамантової корони.

А які витрати були! Лише на бенкет, що супроводжував зародження європейської дипломатії, пішло 700 волів, 1400 баранів, 100 зубрів і лосів, а вже гусей і курчат ніхто й не брався рахувати. Лилися ріки пива й меду, щодня по 700 діжок! Схоже, Середньовіччя рішуче ігнорувало сам термін “дієта”…

Легенди пам’ятають і наступного власника замку. Кажуть, що князь Свидригайло сім років пас овець на Волощині, доки не отримав у 1434 р. улюблений Луцьк у володіння. За Свидригайла місто претендує на об’єднавчий центр всієї України-Русі: в князівській раді 1436-38 рр. засідали київський воєвода та подільський староста. Та після смерті Свидригайла в 1452 р. Луцьк втрачає значення центру.

Проте історія замку на цьому не закінчилася. Три башти твердині - Владича, Любартова, Стирова - і нині стоять, з’єднані міцними обіймами 10-метрових стін. У Владичій містяться арсенал та унікальна колекція дзвонів. У Любартовій - виставка будівельної кераміки “Плитниця”. А камені фундаменту вказують на місце, де були палац Вітовта та церква Івана Богослова.

Щороку на замковій території проходять лицарські турніри “Меч Луцького замку”. І здіймається над міським базаром град Любарта: сакральне над буденним, вічне над сьогоденним. Так було в XIV столітті, так є зараз, нехай так буде і далі.

Адреса: Україна, м. Луцьк, вул. Кафедральна, 1.

Замок відкритий для відвідувачів щодня з 10-00 до 19-00.

Джерело: www.ukraineplaces.com.ua