Бережани — чарівне галицьке містечко з дивовижними ландшафтними краєвидами, цікавими архітектурними ансамблями, стрілецькою славою Лисоні і віковою хронікою найстарішої гімназії краю. Годинник на вежі ратуші століттями невпинно чатує час і відбиває поважні дати: 632-ліття першої писемної згадки про наше поселення, 477-ліття надання місту Магдебурзького права та 202-ліття гімназії.

Родина Сенявських отримала ці землі у власність ще в ХV сторіччі. Вона поширила свій вплив на 17 замкових комплексів! Чи не в усіх гучних авантюрах ХVІ-ХVІІ сторіччя в хроніках зустрічаються імена когось із Сенявських. І хоча кажуть, що своє багатство й силу родина може зберегти нерозтраченими протягом трьох поколінь, рід Сенявських проіснував, прогресуючи, 176 років.

Постав стараннями руського воєводи Миколи Синявського на болотистому острівку поміж двома рукавами річки Золота Липа у 1534-1554 рр. і впродовж двох століть був могутньою оборонною спорудою та головним помістям власників. Наступними володарями замку були Чарторийські, Любомирські, Потоцькі. З приходом австрійського панування замок втрачає своє оборонне значення, і тут влаштовують броварню, розквар тировують австрійські і польські полки, розміщують склади. Воєнні події Першої і Другої світових воєн спричинилися до початкової його руйнації. Все ж замок залишається візиткою Бережан і великою притягальною силою для кожного шанувальника архітектурної величі, навіть, якщо вона в руїні.

Знаходиться під опікою Державного історико-архітектурного заповідника.

Збудована разом із замком у 1554 р., розбудована в XVII ст., удекорована відомим майстром скульптури Йоганом Пфістером, стала усипальницею роду Синявських і здобула славу «перлини європейської архітектури». Її надбання — саркофаги Синявських — зберігаються в замку Скали Піскової (Польща), а надгробки — у монастирі Капуцинів та Олеському замку.

Державний історико-архітектурний заповідник, до якого належить замковий комплекс, підготував проект реставрації каплиці і шукає кошти на її відродження.

Архітектурний символ міста Бережани, якому 19 березня 1530 р. надано статус Магдебурзького права. Починаючи від першої половини XVII ст., ратуша незмінно формує облік центрального Ринкового майдану. Спочатку дерев'яна, вона постійно зазнавала нищівних пожеж. Сучасна постала на місці кам'яної попередниці у 1803 р. А в 1811 р. увінчується годинниковою вежею. Перший поверх слугував для крамниць, а другий з 1805 по 1924 рік — гімназії. В даний час тут розмістилися міська рада і чотири музеї.

Знаходиться під охороною Дер жавного історико-архітектурного запо відника.

Першою культовою спорудою за оборонними валами міста став костел Різдва Діви Марії. Задумав будівництво в 1600 р. на південно-західному пагорбі Адам Гієронім Синявський, а закінчила культову споруду і освятила її в 1625 р. дружина Ельжбета. Постійні напади татар визначили архітектуру дзвіниці, яку збудували в 1741 році в стилі оборонної вежі, а костел обнесли муром з бійницями.

Донині збереглися елементи декору роботи Йогана Пфістера та перекази про те, як тут у 1726 р. відспівували останнього з роду Синявських Миколу Адама. Збереглася і вмурована в стіну пам'ятна мармурова таблиця про несподівану смерть 19-річної доньки Потоцького — Софії.

Храм неодноразово потерпав від нападників, відроджувався і декілька разів змінювалася конфігурація вежі. Своє багатолітнє призначення пам'ятка втратила у післявоєнний час і використовувалася під складські приміщення і спортивну школу. В 1996 році костел повернуто римо-католицькій громаді міста, проведено ремонтні роботи інтер'єру, перекрито дах, відновлено каплицю у південній частині подвір'я.

Веде своє літочислення від 1626 року, коли її, дерев'яну, було перебудовано. В історії будівництв і перебудов відомо декілька дат: 1748-1768, 1893-1903. Славиться іконостасом, чудотворним образом Богородиці, подарованим Папою Римським Олександру Синявському, фрагментами мощів Івана Хрести теля, хорами. На відзнаку 100-ліття від дня народження о.Маркіяна Шашкевича в церкві було встановлено меморіальну таблицю, яка, на жаль, втрачена. Під час канонічних візитацій церкву відвідували митрополити Сильвестр Сембратович, Атанасій, Андрей Шептицький.

У повоєнний час прибули у Бережани переселенці з Польщі, які привезли і передали до церкви свої священні реліквії: Євангеліє у зеленій обкладинці, 4 фелони з блакитного шовку, 4 ікони: образ Богоматері — Трируччя, Водохрестя, Молитва Ісуса перед вознесінням, об'ява голуба, Молитва Ісуса перед стратою та дзвони.

Значиться в історії міста від початку XVII ст. Бароковий іконостас, у розкішних рамах образи Богородиці і св. Миколая, веселкове проміння з підкупольних кольорових шибок створюють відповідний настрій для спілкування з Всевишнім. Зелений моріжок навколо дерев'яної споруди, складеної з важких брусів без єдиного цвяха, ось уже чотири століття смарагдово стелиться під великодні кошики і дзвінкі гаївки, вщерть виповнюється людом на Водохреща і Спаса. Не раз припізнілому прихожанину доводиться стояти вже в надбрамній дзвіниці. І тоді, піднісши голову, бачиш як виграє на дзвонах Воскресну мелодію паламар.

У радянську добу церква була зачинена, і лише в 90-х роках XX ст. її знову повернули до життя, засвітивши під куполом старий світильник. Духовне відродження приводило на недільні відправи стільки людей, що довелося зробити від заходу прибудову, що змінило традиційну архітектуру дерев'яної церкви.

Розпочав свою історію з побудови костелу св. Миколая в 1683 р. на честь бережанців, які брали участь у переможному бою над турками під Віднем. Монастирські будівлі виросли в 1716-1742 рр. Обнесені власним муром, вони входили в оборонне кільце валів міста. Щорічні відпусти в день св. Антонія збирали сюди бережанців різних церковних громад та люд навколишніх сіл.

За радянських часів монастир зліквідовано і облаштовано виховну колонію для неповнолітніх правопору шників. У 2001 році в ньому було відкрито церкву, де відбуваються відправи.

Збудований у 1760 р. і присто совується виключно для відпочинку. Особливого розквіту досяг наприкінці XVIII ст., коли стає резиденцією княжни Ельжбети Любомирської. Вона навіть переміщує сюди деякі цінності з Бережанського замкового комплексу.

Після 1816 р. новий власник Олександр Потоцький ініціює перебудову палацу, надаючи йому яскравих рис класицизму. Тут зосереджується велика бібліотека (більше 4,5 тис. книг), родинний архів, живописні полотна, серед яких знаходилися твори визначного художника-баталіста Яна Матейки та Рембрандта. На основі палацових архівних зібрань було підготовлено декілька інформаційно насичених історико-краєзнавчих розвідок. З метою оглянути палацову бібліотеку сюди влітку 1894 р. приїздив Іван Франко.

Після Другої світової війни палац розділяє долю Раївського парку. Він руйнується, перебудова в 60-х та 90-х рр. призвела до пошкодження його стильових особливостей.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 23 серпня 1963 р. його визнано пам'яткою архітектури національного значення.

Джерело: www.ber.te.ua